Лігво абсурду

[vladko]

Відчуття...

 

Третій місяць йде громадянська війна в Києві.

Ну як війна, народ (то ми), грабуємо магазини і топимо регіоналів у Дніпрі. Я пам"ятаю перший день,коли нас (тобто народу) було лише четверо. Я, Франк , Палений  і Щиглик... Хтось з нас тоді ще кинув пляшку з коктейлем Молотова у машину з беркутівцями на мітингу. О,ми були апостолами революції...

А зараз нас вже двадцять. Франка застрелили на третій день революції якісь покидьки, може і наші.

 

Наш рій вже майже доїв запаси жратви,вкраденої нами з супермаркету "МЕТРО" позавчора. Кажуть,хтось бачив там міліціянтів... Живих міліціянтів,аж не віриться. Беркут відмовився брати участь у вуличних бійках вже на шостий день революції, а на наступний день Яник їх розпустив. Президентський полк давно вже розбігся по домівках, та і взагалі людей у міліцейській формі на вулиці важко знайти.

 

Ми оте зараз сидимо, коло величезного бігборду Медведчука, постріляного і продірявленого нами ж,чи іншими такими як ми.

 

Три місяці тому,ми ще не знали що Медведчук - то сірий кардинал української політики. Почергово він підкладав виборцям то СДПУ(о), то Януковича ,то нарешті ,себе самого. Потім,вже заляканий Яник призначає його прем"єр-міністром замість "філолога" Азарова.

По Києву повзуть дивні чутки,мовляв російські танки от-от перейдуть кордон в районі Харкова. Та ми знаємо, що то брехня.

Ми знаємо,що жоден російський солдат не дійде до Києва. Усі застрянуть у блядстві та пияцтві ще у селах на Харківщині та Полтавщині,почнуть розкладатись і  потроху стріляти тих командирів,які намагатимуться зберегти порядок у армії.

 

Скільки нас ? Таких як ми по Києву не менше трьох тисяч. Кажуть,що по тілівізору чули. Та було  б нас стільки... У страху завеликі очі.

 

Хтось на Оболоні мені вчора сказав,що бачив живого Чорновола. Не Тараса,а В"ячеслава... На площі ,посеред Майдану. Мовляв,стоїть посеред Києва і кричить,що живий,що нікуди не розбивався,і що його тримали у тюрмі років з десять..

Я не повірив. Хоча скупа солдатська сльоза змочила мою щоку...

 

Збочені етюди...

 

Я і мій рій трохи засмучені. Учора новий голова тимчасової народної Ради України заявив про завершення і остаточну перемогу революції. Невже так швидко?  Всього якихось півроку ми чистили цей світ від погані, щоб сьогодні нас зупиняла інша погань?...

 

Відкілясь на вулицях беруться навіжені поети,що складають свої дурні віршики майже без рими і з дурним змістом. "О, ти моя остання насолода, і революція - нектар душі моєї" або "Чи знаєш ти як стоне кулемет? Що кулемет, коли мовчить поет".. Чи як вам оця дурня "Не кров ,не кров несемо на штиках."... Ідійотизм. Ці мудаки читають цю хєрню прямо на вулицях, збираючи натовпи ахуєвающих містян. Ці рядки розріджують людям мізки. Принаймні,здоровим людям,а не таким поетам-гівноїдам ,що аплодують одне одному у пориві екстазу. Три дні тому мій боєць, Габрієль, послухав таке лайно, ще і приніс якусь брошурку з віршами до нашого табору. Я одразу ж спалив оте гівноття. Але Габрієля було вже не врятувати, він не міг заснути, намагаючись зрозуміти вірші, які почув. Він повільно сходить з розуму. Я те чую за версту. Взагалі якщо людина хоч трохи навіжена - одразу те бачу. У них очі якісь нелюдські. Мабуть,скоро бідний Габрієль застрелиться від мук.

Учора він розказував нам про усесвітню любов і братство. І що усі люди то наші брати. А найперше брати наші - вбивці,збоченці і підараси, що потребують суспільної турботи...

 

Якась невесела революція вийшла. Регіоналів вже нема. Але і нас з кожним днем все меншає. Наші душі кудись зникають,нам хочеться обхопити голову руками і стонати, кинувшись на землю.

 

У пресі з"являється все більше чуток. Одна з них - голова тимчасової народної Ради у минулому депутат Кременчуцької міськради від Партії Регіонів. Навіть якщо це і неправда, чудовий привід застрелити цього покидька, коли він почне зайобувати нас своїми вказівками.

 

У Одесі колишній залізничник оголосив себе Христом і заявив про кінець світу для усіх,хто не заплатить у фонд його церкви "Господнего Спасения" 200 грн.  Для інвалідів та пенсіонерів знижка  - 150 грн.  Вже з"явилось близько десятка дебілів,які йому поклоняються.

 

Кілька вояків мого рою підхопили десь тріпєр і сіфіліс. Явно , нічні поєбєньки не доводять до добра ...

 

Лайно на підошвах...

 

Як і очікували ми, в постреволюційній Україні пройшли вибори... На них перемогли представники ліволіберального блоку "Справедливість" із своїм керівником Артуром Лісовим. Ми відчули якесь жахливе полегшення: з одного боку, нам вже можна було розходитись по хатах. Зброю думали залишити собі,а не здавати, як те вимагала влада. Але на виборах перемогли толерасти... Це були не просто забиті коммі,а цілком нова дегенерація напівпідарастичних мудаків.

 

У Києві таких груп,як наша, майже не залишилось. Постреволюційна Тимчасова Рада роззброїла майже усіх, лише кілька загонів уникли такої долі. Хоча,ніякого зв"язку ми з ними не тримали... А чому я подумав що нас залишилось "кілька"? Я боюсь. Боюсь навіть думати,що наша група - остання. Про інші групи відомостей у нас нема... Взагалі мало інформації. Поступово настає постреволюційний піздєц. Якісь гандони знов лізуть у владу. І ми з жалем розуміємо,що у нашого народу немає сил на нову революцію.

 

В мене вже немає сил згадати, хто перший почав стрілянину, з якої почалась революція... Але за ці дні я вже більш ніж впевнився, усі революції починають не вояки і народні маси,а поети... Який-небудь збочений мудак напише лайновіршиків, і давай читати їх охуєвающім масам. А потім з"являються і ще такі ж гівнопоети,вони збиваються в літературні гуртки з їбанутими назвами типу  "АсПоНТ" (Асоціація поетів нового типу). Потроху віршомази збочують населення своїми писаннями, а потім вже розріджені мізки народу згодяться палити церкви і вішати усіх хто буде проти толєрастично-соціалістичної поєбєні...

Я пам"ятаю,ми якось завітали з бійцями на один  "літературний вечір"... Ми ввірвались в досить простору квартиру, думаючи що тут живе якийсь чинарь, мєнт або ж помічник депутата , і побачили це... На столі лежав роздягнений волохатий мужик, намазаний лайном, а навколо нього у розкорячених позах сиділи чотири голих доходяги, які читали вголос якусь поему про скотолозтво. Цей волохатий мужик задоволено похрюкував, заплющивши очі. Нам здалось, що усі присутні були дещо п"януваті. Ми помилялись, то був звичайний транс. Вони обкурились якоюсь хуйнею і почали свою мессу. Було неприємно їх скручувати. Особливо того,що був у лайні. Мої бійці не торкались до нього руками, а я лише пнув його берцем.

Поети,вдягаючись, підпижжували нам,що ми контррєволюція, що ми проти розвою свободи у країні, що ми мракобєси і не розуміємо суті літературного таланту багатогранних писак. Їх усіх ми вивели на вулицю, добренько відпиздили і порадили більше не писати віршів.

Я жахаюсь з того, як нас використовують. Ми, вояки, думали що ми творимо історію і революцію... Виявляється,що революції творять підермоти, а ми лише підхоплюємо ідею. Майже після кожної революції відмінялись утиски  гомосексуалістів. Це наштовхує на думку... Та і сексуальні "меншини",як виявилось,не такі вже і меншини.

Ми сиділи коло вогнища. Я згадав,що і лідер провладного блоку "Справедливість",Артур Лісовий, колись був поетом, причому досить непоганим. Ну як,непоганим. Це не моя оцінка. Так його оцінювали літератори ,хоча ... Вони скоріше літераси. Літерастія потроху під"їдала народні мізки, доки не вибухнула економіка. А там вже і почалась стрілянина...